Це інвазійне захворювання собак та котів, що передається кліщем роду Demodex і характеризується ураженням шкіри.

В нормі демодекс присутній на шкірі у невеликій кількості, він живе у волосяних фолікулах не викликаючи хворобу. Клінічні прояви з`являються, коли кількість кліщів на шкірі тварини значно збільшується.
Вважається, що кліщів отримують собаки в перші дні після того, як вони починають тісно контактувати з матір’ю вже після народження. Крім того, доросла тварина може заразитись демодекозом від іншої хворої тварини.

Симптоми демодекозу
На шкірі тварини можуть відмічатись алопеції (облисіння), почервоніння, камедони, папули та пустули, фурункульози, іноді отодемодекоз, гнійний отит. Також може з`являтися ураження в ділянці міжпальцевих проміжків (пододемодекоз).
Наявність зуду не обов’язкова. Це залежить від того, яка форма демодекозу і наскільки є сильне ураження шкіри, чи присутня вторинна інфекція. Зуд може проявлятись по-різному.  Може бути  слабо виражений, коли тварина чухається  не постійно або тільки в деяких місцях. При  наявності  сильного зуду свербіж у тварини постійний і вона весь час чухається.

Форми демодекозу 
Є дві форми демодекозу
Локалізована і генералізована.
Локалізована  –  коли на шкірі є невеликі ділянки ураження до 4 шт. розміром не більше 2,5 см.
– Генералізована  – коли на шкірі більше 4 х  місць ураження, розміром більше 2,5-3 см.
Генералізована поділяється на ювенільну і дорослу. Ювенільна форма – це тварини до 1,5 року. Доросла – це тварини старші 4 х років, та похилого віку.  В залежності від того, яка форма демодекозу можна  припустити подальший прогноз та спосіб лікування.

Причини демодекозу
    Причини можуть бути різні. Локалізований демодекоз може проявитись на фоні стресу, гельмінтів, вагітності. У цуценят переважно це спадкове.
Генералізована форма демодекозу розвивається на фоні основного захворювання. Це можуть бути гормональні порушення в організмі, ракові пухлини, зниження імунітету, застосування гормональних препаратів, алергії тощо.

Тварини, схильні до демодекозу
– Вікова схильність в даному випадку має велике значення. Часто хворіють щенята до 1 року і тварини після 4-х років та старі тварини.
–  Впливає на розвиток демодекозу також порода тварини. Схильність є у таких породи як мопси, бультер’єри, стафордширський тер’єр, скотч тер’єр, фокстер’єр, шитц, німецькі вівчарки, тощо.

 Діагноз демодекоз ставиться на основі результатів дослідження зішкрябів із шкіри тварини і виявлення в ньому безпосередньо самих кліщів р. Demodex. Відповідно до того, яка форма демодекозу, і яка кількість самих демодексів, призначається відповідне лікування, терміни якого можуть бути від  2 до 6 місяців. Необхідно пам’ятати, що тільки ветеринарний лікар  призначає лікування, і ні в якому разі не займатись самолікуванням. Важливо чітко дотримуватись рекомендацій, які дав лікар і вчасно проводити всі необхідні маніпуляції. 

Якщо ви помітили у свого улюбленця зміни на шкірі, облисіння, зуд, почервоніння чи якісь інші ураження, ніколи не займайтесь самолікуванням.

Потрібно якомога раніше звернутись до ветеринарного лікаря, здати всі необхідні аналізи, і тільки після того як буде поставлений правильний діагноз, буде призначено відповідне лікування!

Бажаємо здоровя вам і вашим улюбленцям!